Учнівський твір. Як істинний патріот, Шевченко, кидаючи погляд у минуле українського народу, звертався до героїчної історії своїх предків. У минулому його захоплювала перш за все боротьба за волю, козацька відвага. Героями його творів стають Тарас Трясило, Іван Підкова, Гамалія. У поемі «Гамалія» Шевченко розповідає про похід запорозьких козаків до Туреччини. Розпочинається поема піснею-пла-чем запорожців, які страждають у турецькій неволі. Звертаючись до вітру, до моря, посилаючи прохання до братів-запорожців, невільники сподіваються, що їхні слова долетять до Великого Лугу і товариші прийдуть їх визволяти. Плач невільників долинув до рідної землі. І тоді козаки заспівали у відповідь: * їдем різать, палить, Братів визволяти. Нелегким був шлях сміливців, «море вітер чує» і так розходилось, що у козаків аж «серце мліє». Але їх ніщо не лякає, бо вони їдуть «братів визволяти». Бій між славними героями та «бусурманами» змальовано у романтичному ключі: ревуть, лютують «гвардійці» султана - яничари, скрегочуть зубами, палять з гармат. Але ніщо не допоможе катам. Від шабель козацтва «покотились яничари». Мужній і відданий козацький ватажок Гамалія розірвав кайдани, випустив братів з неволі. І розпочався «бенкет козачий». Гнів борців такий великий, що аж «через базари кров тече», а вся Візантія «на ножах в крові німіє». Запорожці зруйнували навіть самі мури турецької фортеці, спалили ворожий флот. Такою була плата за сотні спалених українських сіл, за тисячі взятих у полон, за кров і муки у неволі. Ось чому захисників і визволителів народних погонь не бере. Вони не ходять по місту, а літають. Г. Шевченко показує повсталий народ, «громаду в сіряках», то творить справжню історію. В основу поеми покладено історичні події; зображені тут фмкож історичні особи - Гонта і Залізняк. Козацькі ватажки втілення волелюбності, оптимізму народу. Вони непримиренні її іюротьбі, в прагненні покарати панів за заподіяні селянам принди. Як широко прагнення свободи охопило маси, видно, наприклад, з того, що під час повстання в селах осталися «Діти та Ообаки, - Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки». Поема «Гайдамаки» Шевченка хоч і про минуле, та все ж Йула надзвичайно актуальною для часу, коли жив поет. Вона кликала трудящих не забувати героїчних предків - волелюбних козаків і бути гідними їх слави та звитяги. Поетові боляче бачити, що десь поділась воля, про яку зараз тільки кобзарі співають: * Була колись - панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем! Оспівуючи велич і красу мужніх героїв, Т. Шевченко висловив упевненість, що прийде час, коли український народ згадає своїх волелюбних предків і буде гідним їхньої слави. Спогадами про славу відважних козаків Шевченко прагнув пробудити в пригнобленому українському народові почуття національної свідомості і підняти його на боротьбу проти гніту царизму. Саме цим великий Кобзар, співець трагічної й разом з тим всеперемагаючої долі, дорогий нам, нащадкам, безмежно. Читаючи твори Т. Шевченка, ми бачимо не тільки поета-громадянина, який розповідає нам про історію боротьби Украї* ни і її славне козацтво, а й відкриваємо для себе художника, який фарбами-словами малює нам звитяжців. Тож зустрічаємо у віршах постійні епітети: «червоні жупани», «козацька слава», «орел сизий». Це про козацьку звитягу, організованість і вміння вести бій з супротивником розповідає нам порівняння «козаки, як та хмара, ляхів обступили». А поєднанням інверсії, заперечення та гіперболи в поемі «Тарасова ніч» митець дає нам моя іивість уявити складну ситуацію бою, побачити і відчути: * Вже не три дні, не три ночі Б’ється пан Трясило, Од Лимана до Трубайла Трупом поле крилось. Ізнемігся козаченько… Використаними художніми засобами письменник повертає нас до народного джерела творчості - думи. Шевченкові герої співають, діють, живуть і викликають захоплення у нас, читачів, своєю вічною красою і неповторністю.
|
