Найстарші пам’ятки монументальної, мурованої архітектури на українських землях походять із побережжя Чорного моря — з колишніх грецьких колоній, які сягають VIII — VII ст. до н. е. До таких більших міст належали Тіра над лиманом Дністра, Ольвія над лиманом Південного Буга, Херсонес коло сучасного Севастополя, Феодосія, Пантікапей (сучасна Керч), Фанагорія напроти Керчі, Тамань, Танаїс коло сучасного Ростова-на-Дону й багато інших. Досліди збережених незначних решток античних будов та інших мистецьких творів указують, що спочатку у VIII — VI ст. до н. е. були тут впливи т. зв. іонійського стилю, з V ст. поширюються зразки афінські, а з початком нової ери до II ст. помітні впливи римського будівництва. Знайдеш фундаменти оборонних мурів міст (Ольвія, Пантікапей, Німфей, Горгіппія), житлових будинків, храму Аполлона в Ольвії й різні уламки колон, капітелей тощо вказують на відмінність їх від чисто грецьких зразків — аттічних і малоазійських. Особливий інтерес мають гробівці (наприклад, у ... Читати далі »

Другою після княжих часів добою розвитку українського мистецтва, його золотим віком треба вважати XVII — XVIII ст. — часи, коли українське козацтво в боротьбі зі своїми сусідами виборює фактичну незалежність України — вдруге після княжої доби. Живучи спільним мистецьким життям із Західною Європою, Україна й на цей раз переймає новий напрям у мистецтві цілої Європи — стиль барокко. Нові умови життя та соціального устрою з вищою верствою заможної козацької старшини створювали інші потреби, ставили нові вимоги до мистецтва, — так само як це було і в цілій Європі. Спокійні, зрівноважені, логічні форми ренесансу, що взорувалися на чисті форми античності, вже не задовольняли сучасного смаку. Для розкішного, гучного життя доби барокко потрібні були більш пишні, багатші, показніші форми архітектури, просякнуті пафосом, надприродністю, спіритуалізмом. Замість колишньої краси відтепер протиставляють силу, проти спокою — рух, замість гармонії — боротьбу. Тому в архітектурі постають ... Читати далі »

На шляху історичного розвитку Болгарії її монастирі грали роль набагато більшу, ніж звичні релігійні інститути. За їх стінами філософи, письменники, просвітителі, у тому числі і присвячені в сан, зберігали і продовжували не просто релігію, але культуру народу, згодом перерісшу в національну самосвідомість, яка допомогла болгарському народу уціліти, вижити, зберегти свою суть у важкі п'ять століть чужоземного ярма. Монастирі -это сама болгарська історія, починаючи з їх діяльності за твердженням слов'янської писемності і культури, з їх важливої ролі в боротьбі проти візантійських поневолювачів (XI - XII вв. ) і кінчаючи славними, виконаними трагізму сторінками, які були вписані не тільки монастирями, але і всім болгарським народом в історію протистояння поневоленню Османа. Сто двадцять монастирів, що збереглися до наших днів, являють собою живий літопис культури, творчого творення, становлення і зростання самосвідомості болгарського народу, літопис його дум і сподівань. Серед болгарських ... Читати далі »

Рококо (фр. rococo, від фр. rocaille - декоративна раковина, черепашка, рокайль) - стиль у мистецтві, що виник у Франції в першій половині XVIII сторіччя під час правління Регента Пилипа Орлеанського, дядька Людовіка XV. Ця стильова система почасти продовжує риси, успадковані від барокко, але сильно їх видозмінює. Стиль Рококо виник у Франції в період кризи абсолютизму, відбивши властивої аристократії гедоністичні настрої, тяжіння до утечі від дійсності в ілюзорний і ідилічний світ театральної гри. Рококо - породження винятково світської культури, двору, французької аристократії. Проте, воно зуміло не тільки залишити виплив в мистецтві, але і вплинути на подальший її розвиток.
Світ мініатюрних форм знайшло своє головне вираження в прикладному мистецтві - у меблях, посуді, бронзі, порцеляні, а в архітектурі переважно на характер декору, що придбав манерно-витончений, підкреслено витончений і ускладнений вид. В інтер'єрі важливим тепер було не пишне і величне, а приємне ... Читати далі »