|
Головна » Твори з української літератури - Іван К. Карпенко-Карий
Комедію «Хазяїн» І. Карпенко-Карий написав навесні
1900 року. Перші вистави «Хазяїна» пройшли з великим успіхом у Києві в
1901 році. У цій комедії автор проявив себе драматургом-новатором. Це
відразу вловили і критика, і глядачі йе тільки в Україні, а й за її
межами. Так, під час гастролей українського театру в Москві 1901 року
газета «Театральньїе известия» дала таку лаконічну, але точну
характеристику художньому почер ку драматурга:
- Малороссийский он Островский,
- Фотограф
родини своей.
- Его перо лишь правдой дшшит…
Свої твори І. Карпенко-Карий написав у 80-ті роки
XIX століття, тобто у той час, коли в суспільстві відбулися глибокі
зміни, набули розвитку нові капіталістичні відносини. Почалося
інтенсивне класове розшарування. Основний клас тогочасного су-
спільства - селянство розділилося на дві нерівноцінні кількісно
верстви: «хазяїв» та «голоту». З першої відокремилис
...
Читати далі »
|
Український театр довгий час змушений був
розробляти селянську тематику з етнографічним ухилом, бо інакше б
українське слово не звучало зі сцени. Та це дало можливість театру
розвиватися, швидко пройти шлях оновлення. Своєрідним знаком оновлення
української драматургії була п’єса «Хазяїн» І. Карпенка-Карого.
Соціально-сатирична комедія - це новий тип твору для тогочасного
театру, бо в ній розв’язуються проблеми сучасного авторові суспільства
- становлення нової сільської буржуазії. Яка ж вона, та нова буржуазія?
А от як Терентій Гаврилович Пузир. З розмов діючих осіб читач
дізнається, що колись Пузир з дружиною тяжко працювали. Отже, це
неміряне багатство зароблене чесною працею? Тоді чому ж не так багато
подібних багатіїв з’явилося у суспільстві? Що, інші працювати не
вміють? Виявляється, Пузир не гребував ніякими засобами, аби
збагатитися. І один зі шляхів збагачення таких людей бачимо, коли
розгортається афера з вівцями та вдаваним бан
...
Читати далі »
|
Учнівський твір За п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».
Герасим
Калитка - сільський багатій, у якого є двісті десятин землі. Та це його
не задовольняє, він прагне збільшити свої володіння. Про свою мрію він
говорить: «Ох, земелько… Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки…
Приобрітав би тебе без ліку…» Власницькі прагнення цього черствого і
занопадливого «стяжателя» сягають далеко. Він упевнений, що настане
день і він скупить усю землю навкруги. Жадоба збагачення - єдина
пристрасть Калитки. Вона повністю ним заволоділа. Навіть уві сні глитай
марить: «Кругом, кругом усе моє». Калитка - трудолюбива людина. Він не
доспить, не доїсть і не прогуляє, але і своїм рідним та наймитам не дає
перепочинку. Бо праця, він вважає,- то гроші, багатство. Він часто
дорікає наймитам, що вони мало роблять, але багато їдять: «Настане
день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають».
Власницькі інтереси навіть
...
Читати далі »
|
Яким ви уявляєте собі пузир? Звичайно ж, великим,
круглим, бо він зібрав в собі багато-багато повітря. І щоб йому
вирости, потрібно ще й ще. Отак і Терентій Гаврилович Пузир із п’єси
«Хазяїн» забрав собі багато-багато грошей, землі, овець. А хоче ще й
ще. В основі кожного драматичного твору, якщо ви не забули, завжди
лежить конфлікт, що є наслідком життєвих суперечностей. Який же
конфлікт у п’єсі «Хазяїн»? Він досить своєрідний. Капіталіст-мільйонер
Терентій Пузир перебуває в постійному непримиренному конфлікті не
просто з окремими людьми, а й з самою суттю життя, з його вищою
справедливою метою. На земельних володіннях цього «пузиря» розташовано
кілька великих економій, де працюють сотні робітників. На його степах
випасають сорок тисяч овець, вирощують сотні тисяч пудів пшениці і таку
кількість буряків, яка забезпечує роботу цілого цукрового заводу.
Хазяїн має свою контору, штат управителів. Розглянемо, як же досягнув
глитай Терешко тако
...
Читати далі »
|
Людину завжди приваблювали гроші, бо давали владу.
Саме тому вона тяглася до них, іноді забуваючи про честь, совість. Але
бувало й так, що вона зовсім перетворювалася на глитая. Саме таким
постає переді мною Терентій Гаврилович Пузир, людина смішна і одночасно
страшна. Образ Пузиря розкривається в розмовах із багатьма людьми. То
ми бачимо, як хазяїн розмовляє з робітниками, то із Золотницьким -
інтелігентом-поміщиком, то з дочкою, то з Феногеном. І з усіх епізодів
постає перед нами людина, що за «сорок літ» розгубила свої людські
почуття; замість цього з’явилися нікчемність, безглуздя, жадоба,
гонитва за наживою. Пузир став «Крезом», як з іронією називає його
Золотницький. Та він і дійсно став таким: зовсім не замислюється над
життям бідних - йому треба від них тільки брати, брати… «Робочого
чоловіка не можна… нагодувать іншим, білішим хлібом: він буде раз у раз
голодний…»; «нам нужен дешевий робітник - без дешевого робітника
хозяйство ве
...
Читати далі »
|
|
|
|