Неділя, 21.07.2019, 01:40
Вітаю Вас Гість | RSS

Логін:
Пароль:

Зарубіжна літ.

Головна » Твори з української літератури - Іван Якович Франко
Образ Євгенiя Рафаловича - представника покривджених у повiстi Iвана Франка "Перехреснi стежки"

Iван Франко у своїй творчостi часто звертався до зображення селян i робiтникiв, якi через об'єктивнi i суб'єктивнi причини ставали провiдниками народних заворушень. У повiстi "Перехреснi стежки" письменник виписав образ iнтелiгента, головною метою якого було покласти своє життя на жертовник щастя людського.

Саме з цiєю метою адвокат Євгенiй Рафалович пiсля закiнчення унiверситету приїжджає в невеличке повiтове мiстечко працювати на благо селян. I сама повiсть розпочинається сценою успiшного закiнчення захисту адвокатом селян, котрим загрожувала тюрма за "аграрний бунт". Бiльше того, Рафалович повiв справу так, що у селян зародила ся надiя вiдiбрати через суд самочинно захопленi помiщиком пасовись ка. Зразу ж зав'язується конфлiкт: боротьба мiж селянами i симпатизуючим цьому класу адвокатом та землевласниками.

Хоч "матадори" мiста, в якому жив i працював ... Читати далі »
Категория: Твори з української літератури - Іван Якович Франко | Просмотров: 3989 | Дата: 19.11.2011 | Комментарии (0)


Ви знаєте, що таке інтимна лірика? Так, це вірші про кохання. Про його радощі та про його муки. Бо відколи існує людина, існує кохання - чисте, благородне почуття. Проте кохання у Франка було не дуже вдалим. Як приклад тому - збірка «Зів’яле листя». Але не варто ототожнювати ліричного героя із самим автором. Збірка «Зів’яле листя» - це не тільки інтимна лірика І. Франка. Тут ми знайдемо і чудові приклади лірики пейзажної. Природа ніби виступає живою, дихає, Кохає разом з автором. Разом з тим пейзажні етюди тІсно переплітаються з роздумами ліричного героя: В зів’ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто взнає, який я чуття скарб багатий В ті вбогії вірші вкладаю? Побачили, скільки думок в одній строфі, і одночасно яка простота? Зараз давайте згадаємо композицію збірки «Зів’яле листя». Вона складається з трьох  «жмутків». Що вам це слово нагадує? Так, слово «смутки». У «Першому жмутку» ми бачимо перші сумніви у конанн ... Читати далі »



Про творчість І. Франка написано так багато, що, здається, годі було б і намагатися щось додавати. Це так, але кожне нове покоління має право на своє прочитання класики. Інакше класика б уже давно не була нікому потрібна. Що ж передусім привертає увагу, коли читаєш вірші І. Франка? Неоднозначність мислення, постійна наявність другого змістового плану. Зокрема, знаменитий «Гімн» завжди тлумачили як заклик до революційних дій знедоленого народу. Може, й це правильно. Але Франко писав не примітивно. Вчитаймося:

  • Вічний революціонер -
  • Дух, що тіло рве до бою…

 

Хіба тільки на барикадах можна змагатися «за поступ, щастя й волю»? Можливо, поет оспівував дух творчого неспокою, який керував ним усе життя, допомагаючи долати власні сумніви, злі плітки й нарікання недругів, нерозуміння і боку самого народу, задля якого працював. Це нині іменем І. Франка назвали Львівський уні ... Читати далі »



Як часто у різних творах, торкаючись питання про селянство, говорять про Мого бідність, темноту, «забитість»! Але ж це позиція хибна, бо в ній зверхність до простих людей. Саме цього погляду на селянство немає у Франка. Очима головного героя твору Євгенія Рафаловича він бачить мудрість, розсудливість селян, їхня дотепна мова вражає образністю і живою думкою. Особливо яскраво це видно під час віча, коли люди, «про яких, судячи з їх зверхнього вигляду, всякий сказав би, що ледве вміють дорахувати до п’ятьох, нараз ииявляли себе неабиякими бесідниками». Отут виявилася суть селянства. Так, ніоди по селах часто темні, затуркані, залякані, безправні. Досить згадати жахливий випадок, коли внаслідок неправильного щеплення помирають селянські діти. Та й одурити їх може кожен безсоромний чиновник чи пройдисвіт на іразок адвоката Шпадельського. Останній видурює в селян, наляканих війною, інжкою працею нажиті гроші нібито за те, щоб звільнити їхніх с ... Читати далі »



Учнівський твір За повістю І. Франка «Захар Беркут». Перу Івана Яковича Франка належить величезна кількість праць найрізноманітнішого спрямування. Виявив він себе і як талановитий повістяр. Доказом тому є його повість «Захар Беркут». Написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача. Описані події відбуваються 1241 року - у найтяжчий для українських земель час боротьби з монгольською навалою. У такі страшні й водночас героїчні часи найкраще і найповніше виявляються людські характери. Найсвітлішими образами, що увібрали найкращі і найчистіші риси українського народу, стали двоє закоханих - Максим і Мирослава. Від початку знайомства з Максимом ми спостерігаємо за ним, дивуючись його силі і мужності. У важких випробуваннях - у боротьбі з несамовитим смертельним ворогом - яскраво виявляється чиста, цілісна і шляхетна натура. Таке серце здатне міцно й вірно кохати і захищати свою любов. ... Читати далі »



Учнівський твір За повістю І. Франка «Захар Беркут».

 Іван Франко - великий український письменник. Ідея спільності, гідного людини життя народу були для нього настільки близькими, що знайшли відгук у його художніх творах. Із найбільшою силою прозвучала вона в історичній повісті «Захар Беркут». В образі головного героя уособлюється ідея Франкового твору. У ньому втілені міць, сила, мудрість народу. Високий на зріст, строгий лицем, Захар Беркут, «…незважаючи на глибоку старість іще сильний і кремезний». Його основним життєвим покликанням є праця на користь народу. Навіть у похилому віці Захар бере активну участь у житті громади, допомагає своїм досвідом, лікарськими знаннями. Своє життя він присвячує боротьбі за збереження єдності людей. Перед смертю Захар Беркут бачить перемогу справи, якій віддав усі свої пориви і сили. Переконливістю, життєвою мудрістю сповнені його виступи перед тухольською громадою. Слова свого він дотриму ... Читати далі »



Учнівський твір За ліричною збіркою І. Франка «Зів’яле листя».

Лірична драма І. Франка «Зів’яле листя» - це поетични шедевр. В ній, як в дзеркалі, відбились всі найтонщ найінтимніші порухи душі поета. І ми розуміємо, що цю ліри-ну драму пережив не якийсь вигаданий юнак, щоденник яко’ нібито потрапив до рук автора, а сам Франко. «С самого сердця драма», - пише поет. Композиція драми є глибоко лірична, а її вірші - це тр «жмутки» зів’ялого листя. Герой всіх пісень ніби бере й розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісеїґ і воно, підхоплене вітром кохання, зникає назавжди. «Розв вайтеся з вітром, зів’ялі листочки, розвивайтесь, як тихе зітхання!» - чуємо ми в одній з пісень. У «першому жмутку» ми знайомимося з нашим героєм дізнаємося про його нерозділене кохання. Він щиро покох дівчину, але соромиться сказати їй про своє кохання і дуже ві цього страждає. Лише раз він розмовляв в коханою та говорив їй якісь не значні ... Читати далі »



На Зламі XVI-XVII ст. найоригінальніщим письменником був Іван Вишенський. За припущенням І. Франка, у житті І. Вишенського повинна була трапитись якась подія, яка так вплинула на нього, що він став ченцем. Іван Вишенський викриває несправедливість, брехливість, лицемірство, ненависть до простого люду, розбещеність не лише польського, а й українського панства, особливо ж вищого духовенства. «Була се натура проста й сильна, що не вміла кривити душею. Яка то щира і сміла душа і яке живе та міцне слово були у нашого письменника!» - із захопленням відгукувався про нього Іван Франко. Іван Вишенський писав послання і політичні трактати, в яких обстоював життєві інтереси народу, викривав жорстоких панів та єпископів, мріяв про справедливий суспільний лад. Найвизначніші його твори - «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до епіскопів». Послання не втратили своєї ак ... Читати далі »



В історію української літератури Франко увійшов як лірик, прозаїк, драматург, філософ, публіцист. Поетична ж спадщина його настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою. Лірика Франка - це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя боротьби проти ворогів трудового народу, своєрідний світ, що відбивав його інтимні переживання, філософські роздуми і думки про долю трудящого люду. Ліричний герой Каменяра - це не тільки він сам, не тільки образ передового громадського діяча, це вся історія українського народу, невід’ємною частиною якого визнавав себе поет і якому віддавав усі свої сили. У 1887 році вийшла збірка «З вершин і низин». Ліричний герой цієї поетичної книжки сповнений віри в справедливість, революційної боротьби і в можливість змінити життя суспільства на краще. Відкриває збірку величальна пісня, яка славить невмирущу силу боротьби за прогрес, щастя, волю. Вічний революціонер - Дух, що тіло реє до бою, Рве за по ... Читати далі »



Шкільний твір. Геній українського народу Іван Франко піднісся над століттям. Його «Вічного революціонера», «Безмежне поле» співатимуть волелюбні хори, а він… а він зігнутий, у благенькій одежині, з буханцем хліба під пахвою йшов додому і був похований у чужій сорочці, у чужому склепі. Важко жилося цій людині, тому, мабуть, він так правдиво описав життя всіх верств народу України. Тяжке життя ук: раїнців мріяв покращити. Переживав за долю селянина, а ще більше - за долю робітника. Він перший на Україні пише повість про життя робітничого класу та його боротьбу з експлуататорами. Назва твору алегорична - «Борислав сміється». Борислав,сміється тт це значить, що Борислав бореться. Розвиток капіталізму в Західній Україні призвів до страшної експлуатації зубожілих селян, які потяглися в надії на заробіток до Дрогобича, де були знайдені поклади нафти. Капіталісти, малі й великі, їхні посібники, різні зайди налетіли на ці місця за прибутками. Зна ... Читати далі »


1 2 »

Твори та реферати © 2019


  • Львів