Серед натхненних співців краси нашої любої України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. М’який лірик, він підносився до висот подвижницької самопожертви заради блага рідного краю. Образ Вітчизни незмінно окрилював його фантазію та уяву, на дихаючи на створення поезій, пронизаних палкою синівською любов’ю до України. Всі вони сприймаються як одкровення справжнього патріота і громадянина, вселяють віру в достойне майбутнє своєї Батьківщини. Свіжістю, світлою радістю, весняними надіями віє від поезії Сосюри «Солов’їні далі». Митець щасливий, що живе в одному ритмі з народом, служить йому щирим словом і чесним ділом. Його серце б’ється в грудях «молодо і дзвінко», й поет радісно сповіщає усіх:

• Краю ти мій, краю,
• Кращого за тебе я в житті не знаю!
• Кращого не знаю, далі мої сині,
• Як весну стрічати на моїй Вкраїні.

Але Сосюра ... Читати далі »

Леонід Леонов якось сказав, що справжній письменник можи народитись з великої людини. Ці слова мимоволі згадуються коли мова заходить про Максима Рильського та Володимирі Сосюру. Я вважаю, що образ поетів-гуманістів, чарівників слова, захоплює не тільки мене. Чарує поезія митців серце людини, ви» кликає нечуваної сили емоції, примушує замислюватися над сеячц сом життя. Особливо мені подобаються вірші поетів про кохання, дружбу, природу. Вони стали виразниками думок і почуттім народу, які втілювали у прекрасні поетичні форми. Не віриться, що хтось не знає поезії «Яблука доспіли» М. Т. Рильського, яка є справжньою перлиною любовної лірики, що ввійшла до скарбниці світової поетичної літератури. Цей вірш про прекрасне, пристрасне кохання, в ньому відображено красу високих людських почуттів. Основний мотив поезії взятий із життя, з народної творчості. В одній з народних) пісень співається:

• Не всі ж тії та сади цвітуть,< ... Читати далі »