|
Головна » 2011 » Листопад » 19 » Росли укупочці, зросли скорочено - Шевченко Тарас
15:18 Росли укупочці, зросли скорочено - Шевченко Тарас |
Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні.
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Вірш "Росли укупочці, зросли..." змальовує ідилічну картину любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом "тяжку дорогу" й не розгубити свого кохання.
|
|
Категорія: Твори з української літератури - Стислі перекази |
Переглядів: 886 |
| Рейтинг: 2.0/1 |
|
|
| | |
