В повісті дві сюжетні лінії. Перша - це тема протесту проти кріпаччини, неволі. Друга - тема кохання. Вічна тема. Невідомо, як Соломія стала дружиною нелюбого чоловіка, але з усієї її поведінки видно, що не за власним бажанням. Боротьба за своє кохання до Остапа - це її жіноче виявлення свободолюбства, прагнення вирватися із неволі моральної. Соломія надзвичайно рішуча. Не роздумуючи довго, вона кидається навздогін за своїм коханим і разом з ним поділяє небезпеку важкого шляху. її жахають палаючі плавні, але вона не відступає від своєї мети - знайти пораненого Остапа. Справжнім гімном хоробрості жінки, сили її кохання звучать останні сторінки оповідання. На фоні поведінки Котигорошка рішення Соломії напасти на турецьку варту виглядає подвигом. Ніжне кохання і товариська виручка, жіночність і мужність органічно поєднуються в характері героїні. Гинучи в дунайських хвилях, Соломія сміливо дивиться смерті у вічі, відчуває, як «невгамовні сили життя встають і пруться, і розпирають груди, зростають у лютість». В останні хвилини життя її «душа рветься до сонця».

Пишучи твір, у вступі не забудьте визначити головну думку - про боротьбу за волю. Але не просто з криками «гура!» люди йдуть на штурм якоїсь фортеці. І не збирають нікого на збори, щоб потім довго розтлумачувати, для чого потрібна воля, і взагалі, чи потрібна вона. Не забувайте, що події в повісті були раніше, ніж революція, а в селі ще зовсім не було ніяких мітингів на площі. Щоб не вийшло так, що Соломія та Остап, побувавши на одному з таких зборів, вирішили з прапорами йти здобувати собі волю. Це вже буде ваш власний сюжет, а не повість М. Коцюбинського. У вступі відзначте, що воля здобувалася дорогою ціною. Ні, за волю не платили гроші та коштовності, а частіше розплачувалися життям.

В основній частині непогано буде згадати про те, що героїчне минуле не забулося, бо саме воно і надихає людей на боротьбу, на протест проти кріпаччини. І Остап Мандрика - герой оповідання - виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він заслухувався розповідями столітнього діда, який «ходив у Січ, а потім різав панів в Умані». «Ті билиці - казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав, затаївши слух і не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». Тому і тікає від ненависної панщини, від ненависних панів, адже Остап - бунтар, а бунтарі ніколи не приходилися до двору. Можете навіть зауважити, що образ Остапа - це художнє втілення народної ненависті до панів і прагнення до волі. Він розуміє, що пани перетворили людей на худобу: «Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою віддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».

Які ж риси притаманні Остапу? Мужність, відвага, волелюбність, готовність до боротьби, ніжність у ставленні до Соломії, вірність у коханні, любов до життя і рідного краю. Мужність не покидає його ніколи: ні тоді, коли він закликає народ скинути панське ярмо, ні тоді, коли він відважується на тяжку і ризиковану втечу, ні тоді, коли йому, тяжко пораненому, безсилому, доводиться віч-на-віч зустрітися з голодним вовком, коли він вступає в нерівну боротьбу з турецькою вартою. Остап не боїться смерті, він хоче жити, тому й виявляє величезну силу в боротьбі за життя - поранений Подібна до Остапа й Соломія - його вірна подруга. Цей бунтарський дует чимось схожий з героями серіалу «Цілком таємно» - Малдером та Скалі. Завжди вони разом, завжди опиняються у незвичному місці при незвичних обставинах. Надзвичайну мужність, силу волі, енергію виявляє Соломія, коли перев’язує рану Остапові, волоче його з плавнів, дбає про його одужання, зимову одежу для нього, визволення з «конаку», з-під турецької варти. В боротьбі за волю вона терпляче зносить найтяжчі злигодні. Жадоба вільного життя без пана й економа керує діями шєї відважної, наполегливої й відданої людини. Вона йде на самопожертву заради врятування Остапа. Веде Соломію й Остапа уперед велика воля до життя.